шандал
ШАНДА́Л, а, ч., заст.
Свічник.
У старовинних мідних шандалах обпливали лойові свічки (З. Тулуб);
Нічні метелики кружляли над шестирожковим шандалом, осмалюючи тендітні крильця (П. Кочура);
Мерехтливе світло лампадки й кількох свічок у начищених мосянжевих [мусянжевих] шандалах м'яко освітлювало хату, по-святковому оздоблену (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)