шандал
ШАНДА́Л, а, ч., заст. Свічник.
У старовинних мідних шандалах обпливали лойові свічки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 37);
Нічні метелики кружляли’над шестирож-ковим шандалом, осмалюючи тендітні крильця (Кочура, Зол. грамота, 1960, 260);
Мерехтливе світло лампадки й кількох свічок у начищених мосянжевих [мусянжевих] шандалах м’яко освітлювали хату, по-святковому оздоблену (Добр., Очак. розмир, 1965, 184).
Словник української мови (СУМ-11)