шандар
ШАНДА́Р, я́, ч., діал. Жандарм.
— Бач, десь там двір злодії обікрали,— ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (Фр., XIII, 1954, 74);
— Все життя робітника — кривда. Суд, закон, шандарі, попи — все на послухах панів підприємців (Кол., Терен.., 1959, 203).
Словник української мови (СУМ-11)