шандар —
Ша́ндар: — жандарм [51;52,III,XI] ша́ндар: жандармъ [ІФ,1890]
Словник з творів Івана Франка
шандар —
Я, ч., діал. Жандарм. Ото перегони! Як спечно-червоний шандар летить Тамерлана, позаду кати і підніжки... (П-2:285).
Словник поетичної мови Василя Стуса
шандар —
ШАНДА́Р, я́, ч., діал. Жандарм. – Бач, десь там двір злодії обікрали, – ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (І. Франко); – Все життя робітника – кривда. Суд, закон, шандарі, попи – все на послухах панів підприємців (П. Колесник).
Словник української мови у 20 томах
шандар —
ша́ндар 1. жандарм (ст) 2. жорстока, бездушна людина (ст) ◊ нидо́брий (недобрий) як ша́ндар про бездушну, лиху людину (ст): Таки́й нидо́брий як ша́ндар (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
шандар —
-я, ч., діал. Жандарм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шандар —
ШАНДА́Р, я́, ч., діал. Жандарм. — Бач, десь там двір злодії обікрали,— ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (Фр., XIII, 1954, 74); — Все життя робітника — кривда. Суд, закон, шандарі, попи — все на послухах панів підприємців (Кол., Терен.., 1959, 203).
Словник української мови в 11 томах