шандар
ШАНДА́Р, я́, ч., діал.
Жандарм.
– Бач, десь там двір злодії обікрали, – ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (І. Франко);
– Все життя робітника – кривда. Суд, закон, шандарі, попи – все на послухах панів підприємців (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)