шанці
ША́НЦІ, ів, мн. (одн. ша́нець, нця, ч.).
1. військ. Земляні укріплення у вигляді ровів із насипом; окопи.
Боплан відзначав, що 100 козаків з успіхом витримували бій проти 1000 татар під прикриттям зв'язаних возів .. і викопаних між ними шанців (окопів) (з наук. літ.);
По тім боці запорожці Покопали шанці (з думи);
Ще не закінчилися роботи коло шанців і окопів, як почувся рев ворожих гармат (Н. Кобринська);
Партизанська піхота .. нарила землі й лежала вже в шанцях, готуючись до відсічі (Ю. Яновський);
Розпалений боєм лейтенант Макаренко перестрибнув через шанець (П. Панч).
2. спец. Цегляні та інші підпорки (перев. в печі).
Лежак кладуть на шанці – цеглини, поставлені через певні проміжки на ребро (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)