шарконути
ШАРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., що, чим, по чому і без дод.
Підсил. до ша́ркнути.
– Немає єдності – чорт має й волі! А якби гуртом забрали коси та шарконули всю кропиву... От би – так! (Панас Мирний);
Тут не було ні гармат, ані бомб, ні швидких кулеметів – чиста робота! Все шаблею тільки .. шарконе – і навіки одхватить голову ту білопольську (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)