шарконути
ШАРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., чим, по чому і без додатка. Підсил. до ша́ркнути.
— Немає єдності — чорт має й волі! А якби гуртом забрали коси та шарконули всю кропиву… От би — так! (Мирний, II, 1954, 86);
Тут не було ні гармат, ані бомб, ні швидких кулеметів — чиста робота! Все шаблею тільки.. шарконе — і навіки одхватить голову ту білопольську (Тич., І, 1957, 262).
Словник української мови (СУМ-11)