шаркотання
ШАРКОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шаркота́ти і звуки, утворювані цією дією.
Іван скулився, запер дух у собі і насторожив уха щосили. Ось чує шаркотання, наче хто ступає по хаті босими ногами (Фр., І, 1955, 162).
Словник української мови (СУМ-11)