шаркотання

ШАРКОТА́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. шаркота́ти і звуки, утворювані цією дією.

Іван скулився, запер дух у собі і насторожив уха [вуха] щосили. Ось чує шаркотання, наче хто ступає по хаті босими ногами (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. шаркотання — див. шум  Словник синонімів Вусика
2. шаркотання — шаркота́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. шаркотання — -я, с., розм. Дія за знач. шаркотати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шаркотання — ШАРКОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шаркота́ти і звуки, утворювані цією дією. Іван скулився, запер дух у собі і насторожив уха щосили. Ось чує шаркотання, наче хто ступає по хаті босими ногами (Фр., І, 1955, 162).  Словник української мови в 11 томах