шаркнути

ША́РКНУТИ, ну, неш, док., чим, по чому і без додатка. Однокр. до ша́ркати.

Ніхто й ногою не шаркнув (Юхвід, Оля, 1959, 237);

Гість розпрощався з дуже делікатними поклонами, шаркнув дрібненькими ніжками перед Лекерією Петрівною, неначе перед молоденькою панною (Н.-Лев., I, 1956, 593);

Скінчивши фотографувати, він елегантно шаркнув черевиками й кинувся подавати Юлі пальто (Донч., V, 1957, 222);

// Різнути чимсь по комусь, чомусь.

Тимко взявся за косу і вже хотів шаркнути нею по траві, але потім озирнувся, щоб поглянути ще раз, чи вже далеко відійшла Орися (Тют., Вир, 1964, 250);

Рішуче шаркнув [Левко] пилкою по темному плетиві кори (Стельмах, І, 1962, 73).

Значення в інших словниках

1. шаркнути — ША́РКНУТИ, ну, неш, док., чим, по чому і без дод. Однокр. до ша́ркати. Ніхто й ногою не шаркнув (Л. Юхвід); Гість розпрощався з дуже делікатними поклонами, шаркнув дрібненькими ніжками перед Лекерією Петрівною, неначе перед молоденькою панною (І.  Словник української мови у 20 томах
2. шаркнути — ша́ркнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. шаркнути — -ну, -неш, док., чим, по чому і без додатка. Однокр. до шаркати. || Різнути чимсь по комусь, чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шаркнути — РІ́ЗАТИ (чимсь гострим розділяти що-небудь на частини, подрібнювати тощо), НАРІЗА́ТИ (НАРІ́ЗУВАТИ), КРА́ЯТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), КРЕ́МСАТИ розм., КАРБУВА́ТИ заст.; БАТУВА́ТИ розм. (великими шматками); ЧИ́КАТИ розм., ЧИКРИ́ЖИТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
5. шаркнути — Шаркнути, -ну, -неш гл. Провести по косѣ лопаткой. О. 1861. X. 33. Шаркне по косі разів зо два лопаткою і пішов косить. Греб. 401.  Словник української мови Грінченка