шарлатан
ШАРЛАТА́Н, а, ч.
Неук, невіглас, що видає себе за знавця, фахівця; той, хто обдурює кого-небудь.
Тому, хто споглядає модерністські опуси, нелегко розібратись, хто перед ним: талановитий митець чи шарлатан (з наук. літ.);
– Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з .. непоправним шарлатаном, – сказав Палладій у дверях (І. Нечуй-Левицький);
– Ой ти, шарлатан! За які ж гроші ти напився? – сміялася Лія (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)