шарлатан
ШАРЛАТА́Н, а, ч. Неук, невіглас, що видає себе за знавця, фахівця; той, хто обдурює кого-небудь.
Тому, хто споглядає модерністські опуси, нелегко розібратись, хто перед ним: талановитий митець чи шарлатан (Рад. літ-во, 8, 1967, 7);
— Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з.. непоправним шарлатаном,— сказав Палладій у дверях (Н. —Лев., III, 1956, 393);
— Ой ти, шарлатан! За які ж гроші ти напився?— сміялася Лія (Вас., II, 1959, 11).
Словник української мови (СУМ-11)