шарпак
ШАРПА́К, а́, ч., зневажл.
Убого одягнена людина; обідранець, голодранець.
Отак і виріс сиротою, У наймах. Сказано, шарпак, То й одружився собі так: Узяв хорошу та убогу (Т. Шевченко);
Йшли арештанти невлад, човгаючи шкарбанами, ляпаючи босими ногами, зимно кутаючи плечі в лахміття – чвалав гурт жалюгідних шарпаків (Ю. Смолич);
– Ніхто тебе зганять з твого шматка не збирається, а навпаки – прирізать іще хочемо. Щоб ти не ходив отаким шарпаком, а став на ноги (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)