шарп
ШАРП, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. ша́рпну́ти і ша́рпну́тися.
Я за віжки – шарп! Еге, Рябій ніби хто мотора вставив .. несе мене, як змій, через межі, борозни, канави! (Є. Кравченко);
Михась чи Гаврик злегка шарпав за шворку, i дзвiн мiдяно та лунко огризався: “данн! ” Михась – шарп! а дзвiн – “данн! ” (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)