шарудіння
ШАРУДІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. шаруді́ти і звуки, утворювані цією дією.
Шарудіння коло дверей, голос (С. Васильченко);
Напружено, вся здригаючись від найменшого шарудіння, сиділа і чекала [Ольга] кінця ночі... (І. Микитенко);
Дрібне вугілля сипалось з шелестом і шарудінням, як хвиля сухого листу під ногою (О. Донченко);
Що може бути привабнішим за літню ніч у лісі чи у великому парку над рікою?! Різнозвучний шепіт дерев, різнотонні струмки запахів, таємниче шарудіння палого листя і сушняку під лапками якихось дрібних звірят (І. Волошин);
Петрусь прислухався, але йому заважало шарудіння житніх колосків (Ю. Яновський);
О, моря гул! О, моря гул... І шарудіння хвиль на пляжі... (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)