шарфик

ША́РФИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до шарф 1.

[Мати:] Гаразд, що встигла шарфик доплести... Адже ж на тій міжзоряній дорозі холодний протяг дме на всі світи і навіть місяць блідне на морозі (О. Левада);

Свіжий вітерець приємно хлюпав в обличчя, зривав з неї газовий шарфик (Яків Баш).

Значення в інших словниках

1. шарфик — [шарфиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
2. шарфик — ша́рфик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. шарфик — -а, ч. Зменш.-пестл. до шарф 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шарфик — ША́РФИК, а, ч. Зменш.-пестл. до шарф 1. [Мати:] Гаразд, що встигла шарфик доплести… Адже ж на тій міжзоряній дорозі холодний протяг дме на всі світи і навіть місяць блідне на морозі (Лев., Драми..  Словник української мови в 11 томах