шарфик
ША́РФИК, а, ч. Зменш.-пестл. до шарф 1.
[Мати:] Гаразд, що встигла шарфик доплести… Адже ж на тій міжзоряній дорозі холодний протяг дме на всі світи і навіть місяць блідне на морозі (Лев., Драми.., 1967, 433);
Свіжий вітерець приємно хлюпав в обличчя, зривав з неї газовий шарфик (Баш, Надія, 1960, 6).
Словник української мови (СУМ-11)