шархати
ША́РХАТИ, аю, аєш, недок.
Те саме, що ша́ркати 1, 2.
Кожен до своєї ниви взявся і там-там по широкому степу на чвертках, на осьминах шархали коси, диркали серпи (А. Головко);
Карпо замовкає. Перехиляючись всім тілом, люто шархає грабками (М. Стельмах);
У залі вже знов шархали ногами (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)