шах
ШАХ¹, а, ч.
У східних країнах – титул монарха, особа, що має цей титул.
Ованес Туманян ясно говорить: “Поки існує шах і бранець, господар і раб, – не бути на землі ні правдивому слову, ані життю, ні любові” (П. Тичина);
Так мудрий Нізамі крилом прорвать хотів Ті пута золоті, що спів його скували, Щоб по-братерському озватись до братів, Та час і шах йому на перешкоді стали (М. Рильський);
У 1842 р. Путятіну надали звання контр-адмірала і послали на чолі місії до іранського шаха (з наук.-попул. літ.).
ШАХ², а, ч.
У шаховій грі – безпосередній напад якою-небудь фігурою на короля супротивника, від якої він може закритися фігурою свого кольору, пересунутися на неатаковане поле або збити фігуру, що нападає.
Я загнав її короля в критичну позицію і, завдавши “шах”, я підпер голову мовчки й ждав (О. Кобилянська);
Він переставив фігуру і сказав: – Шах! (А. Головко).
△ (1) Ві́чний шах – становище в шаховій грі, при якому будь-хто із супротивників не може досягти перемоги.
Нічийний результат зараховується. також і в тих випадках, коли одна сторона оголошує вічний шах (з навч. літ.);
(2) Подві́йний шах – одночасний напад двох фігур супротивника на короля.
Словник української мови (СУМ-20)