шах
ШАХ¹, а, ч. У східних країнах — титул монарха, особа, що має цей титул.
Ованес Туманян ясно говорить: "Поки існує шах і бранець, господар і раб,— не бути на землі ні правдивому слову, ані життю, ні любові" (Тич., III, 1957, 88);
Так мудрий Нізамі крилом прорвать хотів Ті пута золоті, що спів його скували, Щоб по-братерському озватись до братів, Та час і шах йому на перешкоді стали (Рильський, II, 1960, 146);
У 1842 р. Путятіну надали звання контр-адмірала і послали на чолі місії до іранського шаха (Видатні вітч. географи.., 1954, 73).
ШАХ², а, ч. У шаховій грі — безпосередній напад якою-небудь фігурою на короля супротивника, від якої він може закритися фігурою свого кольору, пересунутися на неатаковане поле або збити нападаючу фігуру.
Я загнав її короля в критичну позицію і, завдавши "шах", я підпер голову мовчки й ждав (Коб., III, 1956, 39);
Він переставив фігуру і сказав: — Шах! (Головко, І, 1957, 396).
Ві́чний шах див. ві́чний;
Подві́йний шах — одночасний напад двох фігур супротивника на короля.
Словник української мови (СУМ-11)