швидче

ШВИ́ДЧЕ, присл., діал.

Вищ. ст. до шви́дко.

А нуте, нуте, йдіть швидче (Сл. Б. Грінченка);

А хлопці розігнали коні, коли б швидче утекти, коні як стали бігти, дуже затупотіли (з легенди).

Значення в інших словниках

1. швидче — Швидче, швидчій, швидчіш, швидкіше нар. Срав. степень отъ швидко. Скорѣе. А нуте, нуте, йдіте швидче. Котл. Ен. II. 15. Наймичка прибігла до Зосі і просила її швидчій заглянути в кухню. Левиц. І. 413.  Словник української мови Грінченка