швидче
ШВИ́ДЧЕ, присл., діал.
Вищ. ст. до шви́дко.
А нуте, нуте, йдіть швидче (Сл. Б. Грінченка);
А хлопці розігнали коні, коли б швидче утекти, коні як стали бігти, дуже затупотіли (з легенди).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- швидче — Швидче, швидчій, швидчіш, швидкіше нар. Срав. степень отъ швидко. Скорѣе. А нуте, нуте, йдіте швидче. Котл. Ен. II. 15. Наймичка прибігла до Зосі і просила її швидчій заглянути в кухню. Левиц. І. 413. Словник української мови Грінченка