шевровий
ШЕВРО́ВИЙ, а, с.
Прикм. до шевро́.
Він незграбно сповз з полу і, похитнувшись, підтягнув обшите шевровими леями галіфе (В. Речмедін);
// Пошитий, зробл. із шевро.
Мусій Ступак вдягнувся по-святковому: чорна піджачна пара, неодмінний строкатий галстук й жовті шеврові черевики... (Л. Смілянський);
Командуючий пішов до дверей, твердо ступаючи короткими ногами в блискучих шеврових чоботях (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)