шевровий
ШЕВРО́ВИЙ, а, с. Прикм. до шевро́.
Він незграбно сповз з полу і, похитнувшись, підтягнув обшите шевровими леями галіфе (Речм., Весн. грози, 1961, 122);
// Пошитий, зробл. з шевро.
Мусій Ступак вдягнувся по-святковому: чорна піджачна пара, неодмінний строкатий галстук й жовті шеврові черевики… (Сміл., Зустрічі, 1936, 33);
Командуючий пішов до дверей, твердо ступаючи короткими ногами в блискучих шеврових чоботях (Перв., Дикий мед, 1963, 355).
Словник української мови (СУМ-11)