шевро
ШЕВРО́, невідм., с. М’яка тонка шкіра хромового дублення, виготовлена з шкур молодих кіз.
Хто у селі мав тоді гроші на дороге взуття з шевро та хрому? (Козл., Сонце.., 1957, 98);
Дивна машина — з одного боку вона проковтує білу тканину, а з другого — випускає м’яку і красиву штучну шкіру. Ця шкіра з успіхом конкурує з натуральним шевро, замшею, хромом (Роб. газ., 26.II 1964, 2).
Словник української мови (СУМ-11)