шевро
ШЕВРО́, невідм., с. М’яка тонка шкіра хромового дублення, виготовлена з шкур молодих кіз.
Хто у селі мав тоді гроші на дороге взуття з шевро та хрому? (Козл., Сонце.., 1957, 98);
Дивна машина — з одного боку вона проковтує білу тканину, а з другого — випускає м’яку і красиву штучну шкіру. Ця шкіра з успіхом конкурує з натуральним шевро, замшею, хромом (Роб. газ., 26.II 1964, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шевро — ШЕВРО́, невідм., с. М'яка тонка шкіра хромового дублення, виготовлена зі шкур кіз або козенят. Хто у селі мав тоді гроші на дороге взуття з шевро та хрому? (П. Словник української мови у 20 томах
- шевро — шевро́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- шевро — невідм., с. М'яка тонка шкіра хромового дублення, виготовлена зі шкур молодих кіз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шевро — шевро́ (від франц. chevreau – козеня) шкіра хромового дублення, виготовлена з шкур молодих кіз. З Ш. виробляють взуття. Словник іншомовних слів Мельничука
- шевро — Шкура молодих кіз (рідше кінська), вичинена, хромового дублення, використовується на верхи взуття. Універсальний словник-енциклопедія
- шевро — Шевро́, -ра́, -ро́ві, -ро́м (фр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)