1. Словник української мови у 20 томах

шевро

ШЕВРО́, невідм., с.

М'яка тонка шкіра хромового дублення, виготовлена зі шкур кіз або козенят.

Хто у селі мав тоді гроші на дороге взуття з шевро та хрому? (П. Козланюк);

Дивна машина – з одного боку вона проковтує білу тканину, а з другого – випускає м'яку і красиву штучну шкіру. Ця шкіра з успіхом конкурує з натуральним шевро, замшею, хромом (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шевро — шевро́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. шевро — невідм., с. М'яка тонка шкіра хромового дублення, виготовлена зі шкур молодих кіз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шевро — шевро́ (від франц. chevreau – козеня) шкіра хромового дублення, виготовлена з шкур молодих кіз. З Ш. виробляють взуття. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. шевро — Шкура молодих кіз (рідше кінська), вичинена, хромового дублення, використовується на верхи взуття. Універсальний словник-енциклопедія
  5. шевро — Шевро́, -ра́, -ро́ві, -ро́м (фр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шевро — ШЕВРО́, невідм., с. М’яка тонка шкіра хромового дублення, виготовлена з шкур молодих кіз. Хто у селі мав тоді гроші на дороге взуття з шевро та хрому? (Козл., Сонце.. Словник української мови в 11 томах