шевчик
ШЕ́ВЧИК, а, ч.
Пестл. до швець;
// Учень шевця.
То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики, ковалі, свитники .. – зібралися на ярмарок погулять (Г. Квітка-Основ'яненко);
Сидить шевчик на стільці, На кумові постільці Пришиває латку (С. Руданський).
Словник української мови (СУМ-20)