шевчик
ШЕ́ВЧИК, а, ч. Пестл. до швець.
То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики, ковалі, свитники..— зібралися на ярмарок погулять (Кв.-Осн., II, 1956, 19);
Сидить шевчик на стільці, На кумові постільці Пришиває латку (Рудан., Тв., 1959, 218).
Словник української мови (СУМ-11)