шевчиха

ШЕВЧИ́ХА, и, ж., розм. Жінка шевця.

Загадав швець шевчисі дратовки спрясти (Чуб., V, 1874, 818);

Я була надворі та підмазувала призьбу, коли вгляділа, що до нас йде шевчиха Меланка (Крим., Вибр., 1965, 382).

Значення в інших словниках

1. шевчиха — ШЕВЧИ́ХА, и, ж., розм. Жінка шевця. Загадав швець шевчисі дратовки спрясти (П. Чубинський); Я була надворі та підмазувала призьбу, коли вгляділа, що до нас йде шевчиха Меланка (А. Кримський).  Словник української мови у 20 томах
2. шевчиха — шевчи́ха іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. шевчиха — -и, ж., розм. Жінка шевця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шевчиха — Шевчиха, -хи ж. Жена сапожника, башмачника. Побила шевця лиха година, шевчиха шевця та й не злюбила. Чуб. V. 818.  Словник української мови Грінченка