шелеп
ШЕЛЕ́П¹, виг.
1. Звуконаслідування, що означає глухий звук від удару, падіння чого-небудь і т. ін.
2. розм. Уживається як присудок за знач. шеле́пнути 2.
Шелеп щастя в хату! (прислів'я).
ШЕЛЕ́П², у, діал.
Шум;
// Шарудіння.
Словник української мови (СУМ-20)