шелеп

ШЕЛЕ́П¹, виг.

1. Звуконаслідування, що означає глухий звук від удару, падіння і т. ін.

2. розм. Уживається як присудок за знач. шеле́пнути 2.

Шелеп щастя в хату! (Укр.. присл.., 1963, 32).

ШЕЛЕ́П², у, діал. Шум;

// Шарудіння.

Значення в інших словниках

1. шелеп — див. падати; шасть; шуміти  Словник синонімів Вусика
2. шелеп — ШЕЛЕ́П¹, виг. 1. Звуконаслідування, що означає глухий звук від удару, падіння чого-небудь і т. ін. 2. розм. Уживається як присудок за знач. шеле́пнути 2. Шелеп щастя в хату! (прислів'я). ШЕЛЕ́П², у, діал. Шум; // Шарудіння.  Словник української мови у 20 томах
3. шелеп — шеле́п 1 вигук незмінювана словникова одиниця шеле́п 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. шеле́п 3 іменник чоловічого роду шум діал.  Орфографічний словник української мови
4. шелеп — I виг. 1》 Звуконаслідування, що означає глухий звук від удару, падіння і т. ін. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. шелепнути 2). II -у, діал. Шум. || Шарудіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шелеп — Шелеп меж., выражающее паденіе. Шелеп із дуба. Рудан. І. 81. Шелеп щастя в хату. Ном. № 2060.  Словник української мови Грінченка