шелепа

ШЕЛЕ́ПА, и, ч. і ж., зневажл. Те саме, що недоте́па.

[Омелько:] Та тут ще лист від панича. [Мартин:] Чого ж мовчиш? Давай мерщій, шелепа! (К.-Карий, І, 1960, 338).

Значення в інших словниках

1. шелепа — див. дурний; невмілий  Словник синонімів Вусика
2. шелепа — ШЕЛЕ́ПА, и, ч. і ж., зневажл. Те саме, що недоте́па. [Омелько:] Та тут ще лист від панича. [Мартин:] Чого ж мовчиш? Давай мерщій, шелепа! (І. Карпенко-Карий).  Словник української мови у 20 томах
3. шелепа — шеле́па іменник чоловічого або жіночого роду, істота недотепа зневажл.  Орфографічний словник української мови
4. шелепа — -и, ч. і ж., зневажл. Те саме, що недотепа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шелепа — ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм.  Словник синонімів української мови
6. шелепа — Шелепа, -пи об. Нерасторопный, тупой человѣкъ.  Словник української мови Грінченка