шелестун
ШЕЛЕСТУ́Н, а́, ч., розм.
Той, хто видає шелест (у 1 знач.).
Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: – Ану голубчику, ще,ще дихни! Бач, братіку [братику], які ми повдавались Веселії Шелестуни (Л. Глібов);
// Про безголосу чи з тихим голосом людину.
В останні роки з'явилося чимало сортів отих виконавців [пісень]: хрипуни, шептуни, шелестуни тощо (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)