шелесть

ШЕЛЕ́СТЬ, виг.

1. Уживається як присудок за знач. шеле́снути.

Поза кущем щось шелесть, шелесть! (Номис);

Іде Денис по полю переваги-ваги, голова як приліплена, очі в щілинках, рушниця десь аж за плечима теліпається. Раптом – шелесть що-небудь (Григорій Тютюнник).

2. розм. Те саме, що шасть.

Подякував [сирота] за хліб і сіль І за науку добрим людям Та до вдовівни навпростець Шелесть за рушниками! (Т. Шевченко);

[Кіндрат Антонович:] А я, здуру, шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив!.. (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. шелесть — див. шасть  Словник синонімів Вусика
2. шелесть — шеле́сть вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. шелесть — виг. 1》 Уживається як присудок за знач. шелеснути. 2》 розм. Те саме, що шасть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шелесть — Шеле́сть, виг.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шелесть — ШЕЛЕ́СТЬ, виг. 1. Уживається як присудок за знач. шеле́снути. Поза кущем щось шелесть, шелесть! (Номис, 1864, № 4356); Іде Денис по полю переваги-ваги, голова як приліплена, очі в щілинках, рушниця десь аж за плечима теліпається.  Словник української мови в 11 томах
6. шелесть — Шелесть меж., выражающее шелесть, шумъ, внезапное появленіе. По-за кущем шось шелесть, шелесть. Ном. № 4356. Та до вдовівни навпростець шелесть за рушниками. Шевч. 588. Як єсть, то шелесть, а як скупо, терпи губо. Ном. № 10830.  Словник української мови Грінченка