шелестливий
ШЕЛЕСТЛИ́ВИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що шелестки́й.
Так і вийшли на двобій із снігом, шелестливі, зеленолисті [тополі] (С. Журахович);
За приліском починалося кукурудзяне поле, виспіле, шелестливе, усипане жовтою волоттю і де-не-де чорною сажкою (В. Земляк);
На стіл поклавши китиці калини, Він шелестливий слухав вітровій (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)