шелесь
ШЕЛЕ́СЬ, виг.
Те саме, що шеле́сть.
Сіно – шелесь, шелесь – ворушиться (І. Микитенко);
Коли оце шелесь, шелесь щось у кущах! (Є. Кротевич);
// у сполуч. зі сл. ні, ані, розм. Уживається для підсилення передачі глибокої тиші; ні звуку.
Лиш плескіт хвиль – Ледь-ледь, тіль-тіль! .. І ні шелесь! – Ні тут, ні десь... (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)