шелесь
ШЕЛЕ́СЬ, виг. Те саме, що шеле́сть.
Сіно — шелесь, шелесь — ворушиться (Мик., II, 1957, 11);
Коли оце шелесь, шелесь щось у кущах! (Крот., Вибр., 1959, 469);
// у сполуч. із сл. ні, ані, розм. Уживається для підсилення передачі глибокої тиші; ні звуку.
Лиш плескіт хвиль — Ледь-ледь, тіль-тіль!..І ні шелесь! — Ні тут, ні десь… (Бичко, Вогнище, 1959, 202).
Словник української мови (СУМ-11)