1. Словник української мови в 11 томах

шелесь

ШЕЛЕ́СЬ, виг. Те саме, що шеле́сть.

Сіно — шелесь, шелесь — ворушиться (Мик., II, 1957, 11);

Коли оце шелесь, шелесь щось у кущах! (Крот., Вибр., 1959, 469);

// у сполуч. із сл. ні, ані, розм. Уживається для підсилення передачі глибокої тиші; ні звуку.

Лиш плескіт хвиль — Ледь-ледь, тіль-тіль!..І ні шелесь! — Ні тут, ні десь… (Бичко, Вогнище, 1959, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелесь — див. падати; шасть; шуміти Словник синонімів Вусика
  2. шелесь — ШЕЛЕ́СЬ, виг. Те саме, що шеле́сть. Сіно – шелесь, шелесь – ворушиться (І. Микитенко); Коли оце шелесь, шелесь щось у кущах! (Є. Кротевич); // у сполуч. зі сл. ні, ані, розм. Уживається для підсилення передачі глибокої тиші; ні звуку. Словник української мови у 20 томах
  3. шелесь — шеле́сь вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. шелесь — виг. Те саме, що шелесть. || у сполуч. зі сл. ні, ані, розм. Уживається на означення глибокої тиші; ні звуку. Великий тлумачний словник сучасної мови