1. Словник української мови в 11 томах

шелестіти

ШЕЛЕСТІ́ТИ, ещу́, ести́ш, недок. Видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех.

Тихенько нива шелестіла, Вітрець тепленький подихав. Сіножать квітами пахтіла І жайворонок десь співав (Гл., Вибр., 1951, 209);

Хвилі тихо шелестіли, котячись на берег по дрібних камінцях (Н.-Лев., V, 1966, 289);

Тихо шелестіли бойові знамена (Кач., Вибр., 1953, 78);

// Рухаючись, працюючи, видавати шарудіння, шерех.

Цієї ночі Тимко спав погано. Кілька разів виходив з куреня, слухав, як шумлять сосни і шелестить по піску вартовий (Тют., Вир, 1964, 344);

Рівномірно і діловито шелестіли й інші верстати навколо, створюючи живий, шумливий гомін (Ткач, Арена, 1960, 35);

Не шелестять по асфальту тролейбуси (Автом., В. Кошик, 1954, 16);

// чим. Викликати шелест, приводячи щось у рух.

Соловейків нема. Вітер віє, Шелестить верховіттям таємно (Л. Укр., І, 1951, 343);

Михайло шелестів газетними аркушами, перебігав поглядом по заголовках (Загреб., Європа. Захід, 1961, 292);

Вітер шелестів соняшниками (Гончар, II, 1959, 90);

// розм. Говорити щось пошепки.

— Сідай, Іване. Сідайте, дочки,-ледве шелестіли старі Демидові вуста (Довж., І, 1958, 313);

Зала вся нервово зворухнулася, загула, забубоніла і за хвилину стихла. Тепер усі згуртувалися, хто до кого тяжів, і, чекаючи, шелестіли густим несміливим шепотом (Епік, Тв., 1958, 228);

// розм. Тихо лунати (про слова).

— Не смійся з того, що я скажу..,— шелестять гарячі слова і приємно огортають теплом Тамару (Хижняк, Тамара, 1957, 113);

Біла шия в разках намиста, Наче шовк, шелестять слова. Де ти, зірко моя промениста, Українко моя степова? (Гончар, IV, 1960, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелестіти — (створювати шелест) шурхотіти, шарудіти, (ніби шукаючи) шемрати, шалапотіти. Словник синонімів Полюги
  2. шелестіти — (- листя) шурхотіти, шарудіти, шамотіти, шелепотіти, (- прапор) лопотіти, (- одяг) шамтіти, (устами) шепотіти, док. ШЕЛЕСНУТИ, (у воду) шубовснути, ід. неос. НІ ШЕЛЕСНЕ, ні шеберхне, ні шерехне, ні чичиркне, ні шамне Словник синонімів Караванського
  3. шелестіти — див. звучати; шуміти Словник синонімів Вусика
  4. шелестіти — [шеилеис'т’ітие] -леишчу, -стиш, -стиемо, -стиете; нак. -сти, -с'т'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. шелестіти — ШЕЛЕСТІ́ТИ, ещу́, ести́ш, недок. Видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех. Тихенько нива шелестіла, Вітрець тепленький подихав. Сіножать квітами пахтіла І жайворонок десь співав (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. шелестіти — шелесті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. шелестіти — Тиш, недок. Говорити. Не шелести: потім поговориш. Словник сучасного українського сленгу
  8. шелестіти — -ещу, -естиш, недок. Видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех. || Рухаючись, працюючи, видавати шарудіння, шерех. || чим. Викликати шелест, приводячи щось у рух. || розм. Говорити щось пошепки. || розм. Тихо лунати (про слова). Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шелестіти — ШЕЛЕСТІ́ТИ (видавати, утворювати, викликати шелест), ШАРУДІ́ТИ, ШУ́РХАТИ, ШУРХОТА́ТИ (ШУРХОТІ́ТИ), ШЕ́МРАТИ (ШЕ́МРІТИ рідше), ШЕ́РХАТИ розм., ШЕРХОТА́ТИ (ШЕРХОТІ́ТИ) розм., ШЕРЕХТІ́ТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШУШУ́КАТИ розм., ШУШУ́КАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  10. шелестіти — Шелесті́ти, -лещу́, -лести́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. шелестіти — Шелестіти, -щу, -стиш гл. Шелестѣть, щумѣть. По соломі ходить, та не шелестить. Ном. А що в лісі за тихо, тілько листя шелестить. Чуб. V. 47. Уліз у чужу солому, та ще й шелестить. Ном. № 9696. Словник української мови Грінченка