шелестіти
ШЕЛЕСТІ́ТИ, ещу́, ести́ш, недок.
Видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех.
Тихенько нива шелестіла, Вітрець тепленький подихав. Сіножать квітами пахтіла І жайворонок десь співав (Л. Глібов);
Хвилі тихо шелестіли, котячись на берег по дрібних камінцях (І. Нечуй-Левицький);
Тихо шелестіли бойові знамена (Я. Качура);
// Рухаючись, працюючи, видавати шарудіння, шерех.
Цієї ночі Тимко спав погано. Кілька разів виходив з куреня, слухав, як шумлять сосни і шелестить по піску вартовий (Григорій Тютюнник);
Рівномірно і діловито шелестіли й інші верстати навколо, створюючи живий, шумливий гомін (Д. Ткач);
Не шелестять по асфальту тролейбуси (П. Автомонов);
// чим. Викликати шелест, приводячи щось у рух.
Соловейків нема. Вітер віє, Шелестить верховіттям таємно (Леся Українка);
Михайло шелестів газетними аркушами, перебігав поглядом по заголовках (П. Загребельний);
Вітер шелестів соняшниками (О. Гончар);
// розм. Говорити щось пошепки.
– Сідай, Іване. Сідайте, дочки, – ледве шелестіли старі Демидові вуста (О. Довженко);
Зала вся нервово зворухнулася, загула, забубоніла і за хвилину стихла. Тепер усі згуртувалися, хто до кого тяжів, і, чекаючи, шелестіли густим несміливим шепотом (Г. Епік);
// розм. Тихо лунати (про слова).
– Не смійся з того, що я скажу.., – шелестять гарячі слова і приємно огортають теплом Тамару (А. Хижняк);
Біла шия в разках намиста, Наче шовк, шелестять слова. Де ти, зірко моя промениста, Українко моя степова? (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- шелестіти — (створювати шелест) шурхотіти, шарудіти, (ніби шукаючи) шемрати, шалапотіти. Словник синонімів Полюги
- шелестіти — (- листя) шурхотіти, шарудіти, шамотіти, шелепотіти, (- прапор) лопотіти, (- одяг) шамтіти, (устами) шепотіти, док. ШЕЛЕСНУТИ, (у воду) шубовснути, ід. неос. НІ ШЕЛЕСНЕ, ні шеберхне, ні шерехне, ні чичиркне, ні шамне Словник синонімів Караванського
- шелестіти — див. звучати; шуміти Словник синонімів Вусика
- шелестіти — [шеилеис'т’ітие] -леишчу, -стиш, -стиемо, -стиете; нак. -сти, -с'т'іт' Орфоепічний словник української мови
- шелестіти — шелесті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шелестіти — Тиш, недок. Говорити. Не шелести: потім поговориш. Словник сучасного українського сленгу
- шелестіти — -ещу, -естиш, недок. Видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех. || Рухаючись, працюючи, видавати шарудіння, шерех. || чим. Викликати шелест, приводячи щось у рух. || розм. Говорити щось пошепки. || розм. Тихо лунати (про слова). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шелестіти — ШЕЛЕСТІ́ТИ (видавати, утворювати, викликати шелест), ШАРУДІ́ТИ, ШУ́РХАТИ, ШУРХОТА́ТИ (ШУРХОТІ́ТИ), ШЕ́МРАТИ (ШЕ́МРІТИ рідше), ШЕ́РХАТИ розм., ШЕРХОТА́ТИ (ШЕРХОТІ́ТИ) розм., ШЕРЕХТІ́ТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШУШУ́КАТИ розм., ШУШУ́КАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- шелестіти — Шелесті́ти, -лещу́, -лести́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шелестіти — ШЕЛЕСТІ́ТИ, ещу́, ести́ш, недок. Видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех. Тихенько нива шелестіла, Вітрець тепленький подихав. Сіножать квітами пахтіла І жайворонок десь співав (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- шелестіти — Шелестіти, -щу, -стиш гл. Шелестѣть, щумѣть. По соломі ходить, та не шелестить. Ном. А що в лісі за тихо, тілько листя шелестить. Чуб. V. 47. Уліз у чужу солому, та ще й шелестить. Ном. № 9696. Словник української мови Грінченка