шелестіти
шелесті́ти
[шеилеис'т’ітие]
-леишчу, -стиш, -стиемо, -стиете; нак. -сти, -с'т'іт'
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шелестіти — (створювати шелест) шурхотіти, шарудіти, (ніби шукаючи) шемрати, шалапотіти. Словник синонімів Полюги
- шелестіти — (- листя) шурхотіти, шарудіти, шамотіти, шелепотіти, (- прапор) лопотіти, (- одяг) шамтіти, (устами) шепотіти, док. ШЕЛЕСНУТИ, (у воду) шубовснути, ід. неос. НІ ШЕЛЕСНЕ, ні шеберхне, ні шерехне, ні чичиркне, ні шамне Словник синонімів Караванського
- шелестіти — див. звучати; шуміти Словник синонімів Вусика
- шелестіти — ШЕЛЕСТІ́ТИ, ещу́, ести́ш, недок. Видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех. Тихенько нива шелестіла, Вітрець тепленький подихав. Сіножать квітами пахтіла І жайворонок десь співав (Л. Словник української мови у 20 томах
- шелестіти — шелесті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шелестіти — Тиш, недок. Говорити. Не шелести: потім поговориш. Словник сучасного українського сленгу
- шелестіти — -ещу, -естиш, недок. Видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех. || Рухаючись, працюючи, видавати шарудіння, шерех. || чим. Викликати шелест, приводячи щось у рух. || розм. Говорити щось пошепки. || розм. Тихо лунати (про слова). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шелестіти — ШЕЛЕСТІ́ТИ (видавати, утворювати, викликати шелест), ШАРУДІ́ТИ, ШУ́РХАТИ, ШУРХОТА́ТИ (ШУРХОТІ́ТИ), ШЕ́МРАТИ (ШЕ́МРІТИ рідше), ШЕ́РХАТИ розм., ШЕРХОТА́ТИ (ШЕРХОТІ́ТИ) розм., ШЕРЕХТІ́ТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШУШУ́КАТИ розм., ШУШУ́КАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- шелестіти — Шелесті́ти, -лещу́, -лести́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шелестіти — ШЕЛЕСТІ́ТИ, ещу́, ести́ш, недок. Видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех. Тихенько нива шелестіла, Вітрець тепленький подихав. Сіножать квітами пахтіла І жайворонок десь співав (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- шелестіти — Шелестіти, -щу, -стиш гл. Шелестѣть, щумѣть. По соломі ходить, та не шелестить. Ном. А що в лісі за тихо, тілько листя шелестить. Чуб. V. 47. Уліз у чужу солому, та ще й шелестить. Ном. № 9696. Словник української мови Грінченка