шельмуватий

ШЕЛЬМУВА́ТИЙ, а, е, розм.

Те саме, що хитрува́тий.

Усміхався [Проць] до земляків, мружив шельмуваті очі (В. Бабляк);

В очах сенатора на мить промайнуло щось шельмувате, схоже на затаєний усміх, і одразу зникло (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. шельмуватий — див. хитрий  Словник синонімів Вусика
2. шельмуватий — шельмува́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. шельмуватий — -а, -е, розм. Те саме, що хитруватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шельмуватий — ХИ́ТРИЙ (який для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, ХИТРЮ́ЩИЙ підсил. розм., ХИТРЮ́ЧИЙ підсил. розм., ШЕЛЬМІ́ВСЬКИЙ розм., ШЕЛЬМУВА́ТИЙ розм., ПРОНО́ЗЛИВИЙ розм., ПРОНО́ЗУВАТИЙ розм., ШТУДЕ́РНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
5. шельмуватий — ШЕЛЬМУВА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що хитрува́тий. Усміхався [Проць] до земляків, мружив шельмуваті очі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 49); В очах сенатора на мить промайнуло щось шельмувате, схоже на затаєний усміх, і одразу зникло (Гончар, II, 1959, 211).  Словник української мови в 11 томах