шельмуватий
ШЕЛЬМУВА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що хитрува́тий.
Усміхався [Проць] до земляків, мружив шельмуваті очі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 49);
В очах сенатора на мить промайнуло щось шельмувате, схоже на затаєний усміх, і одразу зникло (Гончар, II, 1959, 211).
Словник української мови (СУМ-11)