шелюжина

ШЕЛЮЖИ́НА, и, ж.

Те саме, що шелюга́.

А при Ворсклі кущі шелюжини Били в дзвони густих верховіть (П. Воронько);

Вони вийдуть на величезну ярмаркову площу .. і підуть по ній навкоси, потім підуть через голі розпечені піски, через сині бори, через червону шелюжину, через духмяні килими чебрецеві (І. Багряний);

// Гілка шелюги; лозина.

Ой хто ставе [ставить] берестину, Щоб надовго сталась; А я тичу шелюжину, Щоб швидше ламалась (Я. Щоголів).

Значення в інших словниках

1. шелюжина — шелюжи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. шелюжина — -и, ж. Те саме, що шелюга. || Гілка шелюги; лозина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шелюжина — ШЕЛЮЖИ́НА, и, ж. Те саме, що шелюга́. А при Ворсклі кущі шелюжини Били в дзвони густих верховіть (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 78); // Гілка шелюги; лозина. Ой хто ставе [ставить] берестину, Щоб надовго сталась; А я тичу шелюжину, Щоб швидше ламалась (Щог., Поезії, 1958, 130).  Словник української мови в 11 томах
4. шелюжина — Шелюжи́на, -ни ж. Прутъ изъ тальника. ЗЮЗО. I. 134. Нехай лоза-шелюжина згинається нижче. Щог. В. 76.  Словник української мови Грінченка