шелюжина
ШЕЛЮЖИ́НА, и, ж.
Те саме, що шелюга́.
А при Ворсклі кущі шелюжини Били в дзвони густих верховіть (П. Воронько);
Вони вийдуть на величезну ярмаркову площу .. і підуть по ній навкоси, потім підуть через голі розпечені піски, через сині бори, через червону шелюжину, через духмяні килими чебрецеві (І. Багряний);
// Гілка шелюги; лозина.
Ой хто ставе [ставить] берестину, Щоб надовго сталась; А я тичу шелюжину, Щоб швидше ламалась (Я. Щоголів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шелюжина — шелюжи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шелюжина — -и, ж. Те саме, що шелюга. || Гілка шелюги; лозина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шелюжина — ШЕЛЮЖИ́НА, и, ж. Те саме, що шелюга́. А при Ворсклі кущі шелюжини Били в дзвони густих верховіть (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 78); // Гілка шелюги; лозина. Ой хто ставе [ставить] берестину, Щоб надовго сталась; А я тичу шелюжину, Щоб швидше ламалась (Щог., Поезії, 1958, 130). Словник української мови в 11 томах
- шелюжина — Шелюжи́на, -ни ж. Прутъ изъ тальника. ЗЮЗО. I. 134. Нехай лоза-шелюжина згинається нижче. Щог. В. 76. Словник української мови Грінченка