1. Словник української мови Грінченка

шелюжина

Шелюжи́на, -ни

ж. Прутъ изъ тальника. ЗЮЗО. I. 134. Нехай лоза-шелюжина згинається нижче. Щог. В. 76.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелюжина — ШЕЛЮЖИ́НА, и, ж. Те саме, що шелюга́. А при Ворсклі кущі шелюжини Били в дзвони густих верховіть (П. Воронько); Вони вийдуть на величезну ярмаркову площу .. Словник української мови у 20 томах
  2. шелюжина — шелюжи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. шелюжина — -и, ж. Те саме, що шелюга. || Гілка шелюги; лозина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шелюжина — ШЕЛЮЖИ́НА, и, ж. Те саме, що шелюга́. А при Ворсклі кущі шелюжини Били в дзвони густих верховіть (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 78); // Гілка шелюги; лозина. Ой хто ставе [ставить] берестину, Щоб надовго сталась; А я тичу шелюжину, Щоб швидше ламалась (Щог., Поезії, 1958, 130). Словник української мови в 11 томах