шелюжина
ШЕЛЮЖИ́НА, и, ж. Те саме, що шелюга́.
А при Ворсклі кущі шелюжини Били в дзвони густих верховіть (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 78);
// Гілка шелюги; лозина.
Ой хто ставе [ставить] берестину, Щоб надовго сталась; А я тичу шелюжину, Щоб швидше ламалась (Щог., Поезії, 1958, 130).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шелюжина — ШЕЛЮЖИ́НА, и, ж. Те саме, що шелюга́. А при Ворсклі кущі шелюжини Били в дзвони густих верховіть (П. Воронько); Вони вийдуть на величезну ярмаркову площу .. Словник української мови у 20 томах
- шелюжина — шелюжи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шелюжина — -и, ж. Те саме, що шелюга. || Гілка шелюги; лозина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шелюжина — Шелюжи́на, -ни ж. Прутъ изъ тальника. ЗЮЗО. I. 134. Нехай лоза-шелюжина згинається нижче. Щог. В. 76. Словник української мови Грінченка