шерега
ШЕРЕ́ГА, и, ж.
Те саме, що шере́нга.
На подвір'ї львівської казарми стояв взвод солдатів, вишикуваний в одну шерегу (П. Колесник);
Щовечора на перевірці викликали за списком його прізвище, немовби він був у шерезі (Д. Ткач);
На краю Гряди, на дорозі з'явився гурт з прапором. Нерівними шерегами рушив полем (В. Бабляк);
Карета, в'їхавши в браму, спиняється перед східцями, обабіч яких дві шереги високих білих колон (Н. Рибак);
На запасній колії стояв ешелон, з якого вивантажували нові чепурненькі трактори. Їх була вже біля колії ціла шерега (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)